Блог вчителя початкових класів Войтів Марії Василівни

Дорогі діти!

Сьогодні ми ознайомимося із творчістю О.Копиленко. Розгляньте його портрет та прочитайте біографію.

ОЛЕКСАНДР КОПИЛЕНКО. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ

Письменник-природолюб, глибокий знавець таємниць природи, майстер літератури для дітей та юнацтва, що залишив десятки книг для дитячого читача – таким постає Олександр Копиленко. Працював він у літературі 35 років, створив більше 40 книг, вклавши в них енергію душі й серця.
Народився Олександр Іванович Копиленко 1 серпня 1900 року в місті Костянтинограді (нині Красноград) на Полтавщині в родині робітника-залізничника.
У Костянтинограді минули дитячі роки майбутнього письменника. Підлітком йому довелося заробляти на хліб: спочатку на залізниці вантажником, а потім хлопця перевели в хімічну лабораторію дослідної станції, бо мав нахил до біологічних наук. У 1920 році Олександр

Копиленко закінчив Красноградську учительську семінарію, а потім навчався на природничому відділенні Харківського інституту народної освіти. І хоч не став Олександр Іванович біологом, а зайнявся літературною діяльністю, він на все життя зберіг любов до природи і намагався прищепити її підростаючому поколінню.
       Перше оповідання Олександра Копиленка “Там, мабуть, краще” було надруковане в журналі “Плуг” (1922), а перша книжка – збірка оповідань “Кара-Круча” – написана в 1923 році.
       У повісті “Кара-Круча” та “Іменем українського народу” (1924), повісті “Буйний хміль” (1924) письменник веде свого читача в тогочасне село, збурене гострою класовою боротьбою.
Ім’я Олександра Копиленка стає добре відомим після виходу збірки оповідань “Сеньчині пригоди”, яка побачила світ у 1926 році і стала помітним явищем у дитячій літературі. Одну за одною письменник дарує дітям книжки: “Друзі” (1928), “Комашня” (1932), “Шкідник” (1933), “Воликове нещастя” (1935), “Школярі”, “Дуже добре” (1936), “Десятикласники” (1938).
       Олександр Копиленко все своє життя був у гущі народу, завжди відгукувався на пекучі питання сучасності, написав ряд творів для дорослих. Але протягом усього життя Копиленко залишався вірним дітям. Письменник глибоко вивчав життя школярів, багато часу проводив серед них – бував у школах, клубах, на літературних вечорах.
       Копиленко пише про школу, дитячу дружбу, роль учителя у вихованні дітей – “Секрет”, “Воликове нещастя”, “Порізана парта”
       Олександр Іванович багато спілкувався з видатним педагогом А. С. Макаренком. Коли письменник працював над романом “Дуже добре”, Антон Семенович радив йому “не згладжувати кутів, щоб книжка була правдивою і гострою”. І вона справді вийшла такою. Романи “Дуже добре” та “Десятикласники” належать до кращих літературних творів про школу.
       За роки війни видав п’ять збірок оповідань: “Допит” (1942), “Батько” (1942), “Мовчання” (1943), “Брати” (1943), “Невтомне життя” (1945), п’єси “Хуртовина” (1943), “Чому не гаснуть зорі” (1944).
Всі, хто був знайомий із Олександром Копиленком, згадують, що спілкування з такою людиною було справжнім подарунком долі. На жаль, дуже рано він пішов із життя. Помер письменник у Києві 1 грудня 1958 року. Іменем Копиленка названі вулиці, пароплави, школи, бібліотеки. Кращим дитячим письменникам вручається премія імені Олександра Копиленка.

А тепер відкрийте підручник з літературного читання на сторінці 129 та прочитайте статтю.

Блог вчителя початкових класів Войтів Марії Василівни

понеділок, 30 березня 2020 р.

Урок розвитку зв'язного мовлення. Написання переказу за планом. Добра синичка.

Ділення числа на добуток

Творчість Олександра Копиленка.

пʼятниця, 20 березня 2020 р.

Яке значення мають гриби у природі та житті людини.

понеділок, 30 березня 2020 р.